Вирішальним фактором в землеробстві є тип грунту, адже від цього залежить його родючість. Для вирощування більшості культурних рослин сприятливими умовами є нейтральні показники кислотності землі. Але якщо на полях чи ділянках кислі грунти, що робити? Одним із найбільш ефективних способів регулювання рівня pH землі є вапнування. Також для розкислення грунту застосовують попіл, крейду або використовують метод посадки сидератів. Для невеликих земельних ділянок можуть застосовуватись спеціальні препарати для розкислення грунту, але більшість з них містить у своєму складі вищезазначений вапняк.
Вапнування як ефективний метод розкислення грунтів
Розкислення грунту вапняком переважна більшість аграріїв визнає найкращим засобом. Обирають купити добриво з вапняку не лише тому, що воно допомагає ефективно нейтралізувати кислотність, а й має багатосторонній позитивний вплив на родючість землі. Вапнування покращує фізичні властивості грунту та сприяє активізації життєдіяльності корисних мікроорганізмів. Також вапняк для розкислення грунту збагачує грунт кальцієм та магнієм.
Перелік переваг застосування вапняку включає:
- стимулює ріст культурних рослин;
- формує у культур стійкість до патогенів;
- підвищує стійкість рослин до нестачі вологи;
- сприяє утриманню в грунті поживних елементів;
- покращує структуру грунту, роблячи його більш пухким;
- створює умови для здорової мікрофлори.
На сьогодні купити вапно для розкислення грунту можна не лише у формі порошку, а й гранул. Гранульований вапняк зручно застосовувати, він легко розподіляється по полю чи земельній ділянці. Також на відміну від вапнякового борошна, гранули характеризуються мінімальним утворенням пилу. Тому їх легше транспортувати, вони покращують умови роботи аграріїв та дозволяють знизити втрати матеріалу.
То як використовують вапняк для розкислення грунту? Вапнування грунту рекомендовано проводити восени після збору врожаю, щоб створити оптимальні умови для росту культур в наступному сезоні. На легких грунтах можна вносити вапняк навесні, але мінімум за 3-4 тижні до посіву чи висадки культур. На те, які добрива вносити весною, також впливає вид культури. Проте для більшості рослин для успішного старту росту потрібен фосфор, що сприяє формуванню міцної кореневої системи.
Зернові культури, як і бобові, є дуже чутливими до підвищеної кислотності грунту. Оптимальною для їх вирощування є слабокисла чи нейтральна реакція, тобто pH 6-7. Тому вапнякове міндобриво для сої, пшениці, ячменю можна застосовувати не лише на сильнокислих, а й на середньокислих грунтах. Серед овочевих культур менш чутливою до кислого середовища є картопля. Але за нестачі в грунті корисних елементів застосування вапняку – це піджива для картоплі на середньо- та сильнокислих грунтах. При підвищеній кислотності, особливо на піщаних грунтах, більшість культур гірше росте та має слабке коріння. Це впливає на розвиток рослин, оскільки вони не можуть повноцінно поглинати воду, поживні речовини та внесені добрива з землі.
Інші методи зниження кислотності грунту
Якщо розкислення грунту вапном можна проводити раз на кілька років, інші методи переважно працюють, якщо їх застосовувати кожного року:
- Деревний попіл. Як і вапняк, не лише розкислює землю, а й робить її більш пухкою. То як зменшити кислотність грунту за допомогою деревного попелу? Для досягнення ефективності попелу потрібно дуже багато, близько 1,5 кг на 1 кв.м. Тому цей варіант більше підходить для невеликих земельних ділянок. Вносити деревний попіл можна восени під перекопку.
- Крейда. Також підходить для грунтів з невисокою кислотністю. Вносять крейду переважно після зими у кількості 03,-0,5 кг на 1 кв.м. Цей матеріал характеризується м’якою дією на грунт. Але перед тим, як розкислити грунт, крейду варто ретельно подрібнити.
- Сидерати. Для розкислення грунту ранньою весною висівають люцерну, жито, овес, бобові. На початку осені ці рослини скошують, але не прибирають, а перекопують разом з землею. Такий метод дозволяє нормалізувати pH до весни на слабокислих грунтах. Якщо земля є сильнокислою, наступного сезону сидерати знов висаджуються.
Всі перераховані методи передбачають використання натуральних засобів для розкислення грунту. Проте вибір способу залежить не лише від рівня pH, виду культур, а й обсягу земельної ділянки. Для великих сільськогосподарських площ найефективнішим і довготривалим рішенням є гранульований вапняк. Застосовуються вапнякові добрива для кислих грунтів не лише для нормалізації pH, а й для підвищення родючості грунту, оскільки вони покращують його хімічні, фізіологічні та біологічні властивості. Попіл і крейда підходять для слабо- та середньокислих невеликих ділянок. Сидерати доцільно використовувати як додатковий метод для поступового зниження кислотності. Вони ефективні для невеликих і середніх площ, особливо якщо необхідно збагатити грунт органічною масою.